Філарет Амфітеатров

Філарет Амфітеатров (в миру Федір Георгійович Амфітеатров) народився 17 квітня 1779 р. в с. Високе Кромського повіту Орловської губернії в сім’ї священика. Навчався в Орловському духовному училищі (1789 – 1795 рр.), Сівській духовній семінарії (1795 – 1797 рр.).

7 листопада 1798 р. пострижений у чернецтво з ім’ям Філарет, 9 листопада того ж року висвячений в сан ієродиякона. У 1799 – 1802 рр. – інспектор Орловської духовної семінарії, у 1802 – 1804 рр. – ректор тієї ж семінарії, з возведенням в сан ігумена Євського монастиря. У 1803 р. піднесений до сану архімандрита. У 1804 – 1810 рр. – ректор Оренбурзької духовної семінарії і намісник Уфимського Свято-Успенського монастиря. У 1810 – 1813 рр. – ректор Тобольської духовної семінарії і намісник Тобольського Знаменського монастиря. 15 лютого 1814 р. призначений інспектором Санкт-Петербурзької духовної академії; у 1814 – 1816 рр. – інспектор Московської духовної академії, у 1816 – 1819 рр. – ректор тієї ж академії.

У 1819 – 1825 рр. – єпископ Калузький, у 1825 – 1828 рр. керував Рязанською єпархією, у 1828 – 1836 рр. – Казанською, у 1836 – 1837 рр. – Ярославською.

У 1837 р. призначений на київську кафедру з возведенням в сан митрополита. За 20-річне служіння виявив себе як добрий пастир, що поєднував у собі християнські чесноти та суворо дотримувався чернецького статуту. У 1841 р. таємно прийняв схиму з ім’ям Феодосій у церкві Зачаття св. Анни на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Мешкав з перервами в  

Києво-Софійському митрополичому будинку або в Києво-Печерській лаврі. 

За нього було відроджено Голосіївську пустинь, яка стала його літньою резиденцією; на це Владика пожертвував чимало власних коштів. Брав участь у справах зі спорудження Київського Володимирського собору, поновлення живопису в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. За нього у 1843-1853 рр. в Софійському соборі проводилися перші великі реставраційні роботи по розчищенню давніх фресок під керівництвом академіка Федора Солнцева.

Особливе місце в архіпастирській діяльності владики Філарета займала опіка над духовними і світськими навчальними закладами. У 1839 р. він власним коштом у колишніх келіях Софійського монастиря відкрив духовне училище (бурсу) для дітей-сиріт, приділяв увагу вдосконаленню навчального процесу в духовних семінарії та академії, надавав допомогу нужденним учням і студентам. Подарував семінарії власну бібліотеку.

Був віце-президентом Київського опікунства над в’язницями (з 1838 р.), членом Київського товариства допомоги нужденним (з 1840 р.), почесним членом опікунства над дитячими притулками; протягом свого служіння у Києві виділив близько 43 тис. рублів для дітей-сиріт. Усе своє грошове утримування з Лаври віддавав бідним. Відзначився як проповідник, опублікував низку богословських праць.

Останні роки життя мешкав у лаврському архімандричому будинку. У 1856 р. там його відвідав великий князь Михайло Миколайович, у жовтні 1857 р. – російський імператор Олександр ІІ з дружиною Марією Олександрівною.

Помер у 1857 р., був похований у церкві Здвиження Чесного Хреста Господнього на Ближніх печерах. У 1994 р. мощі владики Філарета перенесено у Дальні печери – в церкву преподобного Феодосія Печерського.