Покровська церква (ХVІІІ ст.)

Пам’ятка архітектури доби бароко була зведена у другій половині XVIII ст. попід Андріївською горою на давній подільській вулиці, що по завершенню будівництва отримала назву Покровська.

У XIV ст. в цій місцевості мешкала колонія вірменських купців, які побудували у нижній частині вулиці дерев’яну церкву, що згоріла в XVII ст. У 1685 р. на підвалинах старої вірменської церкви грецький купець Тернавіот збудував дерев’яну православну церкву Покрови Богородиці, що проіснувала до 1766 р.

Нова церква Покрови Пресвятої Богородиці була збудована у 1766—1772 рр. за проектом архітектора  І. Григоровича-Барського.  Двоярусна цегляна церква була зведена в стилі українського бароко з характерним для української архітектури трибаневим завершенням, що символізує Святу Трійцю. Найоригінальнішою особливістю архітектурного декору церкви вважають живописні  ганки на південному та північному фасадах церкви, які більш притаманні українським дерев’яним хатам. Також фасади церкви визначаються великою кількістю (34 шт.) барокових віконних прорізів різних форм.  Оригінальні бані церкви мали характерні грушоподібні форми, які з часом змінилися внаслідок масштабної пожежі 1811 р. При відновленні храму архітектором А. Меленським форма бань була вирішена у стилі ампір, який панував в той час в архітектурній моді. 

Дзвіниця храму  другої половини ХVІІІ ст. була перебудована після пожежі у стилі класицизму.