Церква Миколи Набережного (ХVІІІ ст.)

Пам’ятка архітектури доби бароко, зведена у 1772-1775 рр. Розташована на розі вулиць Г. Сковороди і Почайнінської.

Походження назви храму обумовлено його місцезнаходженням на березі Дніпра. Згідно з народним повір`ям, перший храм на честь Миколи Чудотворця було зведено ще у XI ст. поблизу того місця, де батьки втратили немовля під час паломницької подорожі до Вишгорода, куди вони пливли по Дніпру, щоб вклонитися мощам Свв. Бориса і Гліба. Під час подорожі жінка задрімала і випустила немовля у воду. З відчаю батьки звернулися з молитвою про допомогу до св. Миколи. Невдовзі здійснилося чудо — батьки знайшли своє дитя живим та неушкодженим у Софійському соборі біля ікони св. Миколи Мокрого, яку шанували як найдавнішу чудотворну ікону Київської Русі.

Перша писемна згадка про Набережно-Микільську церкву датується 1543 р. Вона згоріла в 1677 р. і на її місці звели нову дерев’яну. Навпроти неї протягом 1772-1775 рр. зводиться новий кам’яний храм у стилі бароко за проектом І. Григоровича-Барського. Під час великої пожежі 1811 р. від церкви залишилися тільки стіни. Вдалося врятувати лише храмову ікону Св. Миколи Чудотворця (написана темперою й датована першою половиною XVII ст.), яка зберігається в церкві й до сьогодні. Через деякій час храм відновили. У другій половині ХІХ ст. церковний ансамбль доповнила шатрова дзвіниця з теплою церквою у стилі класицизму.