(044) 279-22-56 екскурсії

(044) 278-26-20

  • Українська
  • English

Києво-Могилянська Академія (ансамбль Братського монастиря) (ХVІІ-ХІХ ст.)

Києво-Могилянська Академія (ансамбль Братського монастиря) (ХVІІ-ХІХ ст.)

Історія одного з найдавніших навчальних закладів України починається у 1615 р., коли на Подолі утворюється київське релігійно-ремісниче братство, якому знатна киянка Галшка Гулевичівна подарувала ділянку своєї землі для будівництва школи та православного монастиря. 15 жовтня 1615 р. розпочала свою діяльність школа, яка ввійшла в історію як Київська братська школа, родоначальниця Києво-Могилянської академії.

Велику підтримку Братська школа отримала від гетьмана Петра Сагайдачного, який добре розумів значення національної освіти й виховання. 1620 р. гетьман Сагайдачний вступає до Київського братства “зі всім Військом Запорізьким”. Таким чином, Братство й школа отримують могутній захист, а козацтво стає силою, що підтримує загальнонародні інтереси, зокрема, конче необхідну для становлення української державності освіту і науку. В братській школі вивчали філософію, історію, математику, астрономію, риторику, піїтику, музику. А з мов, крім української, викладали грецьку, латину, церковнослов’янську та польську.

За часів Київського митрополита Петра Могили школа перетворюється на колегію в 1632 р., а на території монастиря зводиться двоповерхова Благовіщенська церква, що була нещодавно відреставрована й виділяється з усіх монастирських споруд високою банею брунатного кольору. Помираючи, П. Могила заповів колегії своє майно, кошти й цінності й заповів берегти цей навчальний заклад як запоруку його земного життя. За великі заслуги митрополита перед колегією її почали називати Могилянською.

З 1701 р. вона отримала статус академії, випускники якої зробили значний вклад в світову науку та культуру. Тут здобувала освіту ціла плеяда видатних людей: Г. Сковорода, М. Ломоносов, П. Гулак-Артемовський, В. Капніст, Ф. Прокопович, А. Ведель, А. Безбородько та інші.

В Академії складаються свої традиції: поетичні змагання читання віршів різних епох, різними мовами, в тому числі й власних, викладачами й студентами. Найбільш вправних віршотворців вшановували лавровими вінками та присвоювали звання «лавроносного поета» (лауреата).

Києво-Могилянська академія була всестановим закладом. За статутом Академії в ній мали право навчатися всі бажаючі. Навчались діти української аристократії, козацької старшини, козаків, міщан, священиків і селян.

В часи ворожої політики щодо України з боку Російської імперії Академію було закрито указом Синоду від 14 серпня 1817 року. Натомість у 1819 році в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія, яка, відповідно до антирелігійної політики радянського уряду була закрита в 1919 р.

Із здобуттям незалежності України в 1991 р. відродилася й Києво-Могилянська Академія, що отримала статус Національного університету.