Акафіст Св. Андрію Первозваному

Рукопис другої половини ХІХ ст.

 з фондової збірки Інституту рукопису НБУВ

(копія)

 

Ака́фіст — цикл звеличувальних наспівів під час богослужіння на честь Христа, Богородиці та окремих святих. Під час акафісту вимагалось обов’язково стояти, звідси й назва «акафіст» від грец. α — не, καθιςω — сідаю.

Автором акафісту Андрію Первозваному є Андрій Миколайович Муравйов (1806-1874) – письменник, історик церкви, громадський та церковний діяч, почесний член Київської духовної академії. Останнє десятиріччя його життя  було пов’язано з Андріївською церквою, навпроти якої розташовувалася садиба Андрія Миколайовича.

Перше видання акафісту побачило світ 1869 р.  У спогадах  Муравйов вказував, що це було здійснено за бажанням священника Андріївської церкви, ймовірно, Павла Подвисоцького. До цього існував акафіст апостолу Андрію, написаний тестем Подвисоцького, проте «…составленный большею частию из общих хвалений, относящихся ко всем апостолам».  Муравйов, за його ж власними словами, написав акафіст в історично послідовному дусі. Св. Синод схвалив його до друку та церковного використання. Акафіст перевидавався шість разів.

Уривок з акафісту

КОНДАК І
Первозванного апостола Христового, святого Євангелія проповідника, Руської землі богонатхненного просвітителя Андрія преславного піснями похвалимо, стоячи на вершині пагорба, де Хрест поставила правиця його, і йому, як послідовнику в Церкві верховному, що слідом за собою вказав їй путь до Христа, з розчуленням взиваємо:
Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.