Євгеній (Болховітінов), митрополит Київський

Лохвицький Кіндрат Андрійович

(1774-1849) 

Російський чиновник, археолог-аматор, член «Общества истории и древностей Российских».

Працював у Кам’янець-Подільській, Новоросійській та Московській губерніях. У 1823 р. поселився у Києві, а вже у 1824 р. зайнявся розкопками залишків Десятинної церкви. Також відкрив місце знаходження Ірининської церкви поблизу Золотих воріт.

У травні 1832 р. розпочав розкопки Золотих воріт, які тривали до 1834 р. Після візиту імператора Миколи І до Києва і огляду останнім 9 вересня 1832 р. залишок руїн, К. Лохвицький неодноразово звертається листами до київського губернського керівництва, зокрема до генерал-губернатора В. Левашова, а потім 26 листопада вже і до самого царя з проханням докласти зусиль до збереження пам’ятки. Крім розкопок, К. Лохвицький також першим робить заміри пам’ятки та перші її обмірні креслення. Саме йому належить ідея щодо захисту пам’ятки спеціальним покриттям.

Лебединцев Петро Гаврилович, протоієрей Софійського собору

Прахов Адріян Вікторович

( 1846 – 1916) 

Мистецтвознавець, археолог та художній критик, професор Київського імператорського університету Св. Володимира. Видатний дослідник Кирилівської церкви, Софійського собору та Михайлівського Золотоверхого собору. Зробив сенсаційне відкриття та науково обґрунтовану  реставрацію фресок Кирилівської церкви та мозаїк і фресок Софійського собору, а також виконав дослідження, копіювання  та опис цього унікального монументального живопису.  

У фондах Національного заповідника «Софія Київська» зберігаються особисті архівні документи А. Прахова, пов’язані із дослідженнями Кирилівської церкви та Софії Київської. 

Айналов Дмитро Власович

Рєдін Єгор Кузьмич

Тітов Федір Іванович

(1864-1935)

Доктор церковної історії, заслужений ординарний професор Київської духовної академії, настоятель Андріївської  церкви в Києві у 1896-1918 рр. Є автором фундаментальних праць з історії Київської духовної академії, ґрунтовного дослідження «Русская Православная Церковь в Польско-Литовском государстве в XVII-XVIII вв.», публікацій науково-популярного характеру, присвячених Києво-Печерській лаврі, іншим київським монастирям та храмам, зокрема «Исторического описания Киево-Андреевской церкви» (1897 р.).

 Моргілевський Іполит Владиславович

Калениченко Лука Петрович

 (1898 – 1968)

Реставратор і мистецтвознавець.Засновник (1938), головний художник-реставратор, консультант (після 1945) Державної науково-дослідної реставраційної майстерні.

Вчений секр. (1942–45), заст. дир. ІМФЕ АН УРСР; дир. (1945–47) Ін-ту худож. пром-сті, кер. сектору реставрації (1947–48) Академії буд-ва і арх-ри УРСР; кер. відділу історії укр. мист-ва НДІ теорії, історії та перспектив. проблем рад. арх-ри.

Керівник реставраційних робіт, зокрема стінописів Володимирського (1946–1952) та Софійського (від 1952) соборів, Кирилівської (1950) та Андріївської (1951–1952) церков. Разом із Є. Мамолатом та О. Плющ розробив наукову методику вивчення стану монументального живопису й визначення процесів реставрації, закріплення основи живопису. Вперше застосував синтетичні смоли.

(1897 – 1976)
Член-кореспондент АН СРСР, доктор мистецтвознавства, професор. Дослідник візантійського і давньоруського живопису, вчений зі світовим ім’ям. Фундаментальна монографія В. Лазарева «Мозаики Софии Киевской» є першим повним виданням, присвяченим софійським мозаїкам. Його значні за обсягом та змістом публікації «Фрески Софии Киевской» та «Групповой портрет семейства Ярослава» стали своєрідними міні-монографіями. Автор широко відомих монографій «История византийской живописи» і «Михайловские мозаики».

М.В. Холостенко

(1902-1978)

Відомий  український дослідник, архітектор і реставратор давньоруських пам’яток архітектури Києва, Чернігова, Путивля, Новгород-Сіверського тощо.

Микола В’ячеславович провів величезну роботу з вивчення, охорони та реставрації пам’яток архітектури України і, безпосереднє, пам’яток Національного заповідника «Софія Київська».  Він реконструював початковий вигляд легендарних Кирилівської церкви у Києві. Брав участь у відтворенні Золотих воріт у Києві. Залишив чисельні науково-дослідні статті, креслення, світлини щодо досліджуваних ним архітектурних пам’яток, серед яких і Київський  Софійський  собор.

(1903 – 1976)
Відомий історик-археолог, мистецтвознавець, д.і.н., професор, лауреат Державної премії СРСР, кавалер ордена Леніна. Впродовж багатьох років досліджував пам’ятки давнього Києва, приділивши особливу увагу Софійському собору. Автор капітальної монографії «Древний Киев». Ця монографія, в якій поряд з іншими київськими пам’ятками докладно розглянуто історію та архітектуру Софії Київської, її архітектурно-археологічні дослідження, донині залишається одним з кращих видань про пам’ятки монументального зодчества давнього Києва.

(1907-1970)
Науковий співробітник Заповідника у 1950 – 60-ті рр. Досліджуючи палітру мозаїк Софії Київської, здійснила хімічний, петрографічний, спектральний аналізи мозаїчної смальти, вивчала технічні прийоми набору мозаїк, колористичні рішення в цьому процесі. Вперше розклала смальту за кольоровою гамою і з’ясувала, що софійські мозаїки мають 177 кольорів і відтінків.

(1910 – 2001)
Видатний вчений, архітектор, художник і мистецтвознавець, талановитий популяризатор мистецької спадщини Русі-України. Доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України і Заслужений архітектор України, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, а також премій ім. М. Грушевського, Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів та премії «Визнання». Невтомний дослідник Софії, який присвятив їй багато статей та дві книги-альбоми  — «Софія Київська» та «Собор Святої Софії в Києві».

Микола Йосипович Кресальний

(1912 – 1978)

Директор заповідника у 1949-1966 рр. Кандидат архітектури, відомий дослідник Софії Київської та монастирських споруд XVIII ст. на її подвір’ї. Підсумував свої дослідження в кандидатській дисертації та макеті-реконструкції первісного вигляду Софійського собору, який виконав спільно з Ю. Асєєвим і В. Волковим. Автор фундаментального видання „Софійський заповідник у Києві: архітектурно-історичний нарис” (К., 1960). За його директорства вперше складено генеральний план реставрації пам’яток заповідника на 1951-1955 р., створено Методичну раду АН СРСР з реставрації мозаїк і фресок Св. Софії, виконано основний обсяг реставраційних робіт.

(1917 – 2005)
Доктор архітектури, професор, лауреат Державної премії УРСР і премії ім. І.В. Моргілевського, заслужений архітектор України. Визнаний знавець архітектури і мистецтва Київської Русі та України, автор численних монографій, книжок і статей. Приділив велику увагу вивченню Софії Київської. На матеріалах архітектурно-археологічних досліджень Софії Київської, здійснених у середині ХХ ст. разом з М. Кресальним та В. Волковим, запропонував удосконалену реконструкцію первісного зовнішнього вигляду Софійського собору, виконавши її новий макет. Підготовлені Ю. Асєєвим видання «Архітектура Київської Русі» (К., 1969), «Архітектура давнього Києва» (К., 1982), «Джерела: Мистецтво Київської Русі» (К., 1980) та ін. стали настільними книгами у широкого кола читачів.

(1923 – 1998)
Історик-археолог, д.і.н., лауреат Державної премії УРСР та премії АН УРСР. Авторитетний дослідник київських пам’яток, особливо Софійського собору. Натхненник і організатор відбудови Золотих воріт. Плідно вивчав середньовічні написи- графіті, яким присвятив кандидатську та докторську дисертації та кілька монографій. У 1956 – 1967 рр. працював у Софійському заповіднику, вивчав графіті Софії. Автор відомих монографій «Древнерусские надписи Софии Киевской XI – XIV вв.» (К., 1966), «Средневековые надписи Софии Киевской» (К., 1976), «Киевские граффити XI – XVII вв.» (К., 1985), «Светские фрески Софийского собора в Киеве» (К., 1989), «Київська писемна школа X–XII ст. (До історії української писемності)» (Львів; Київ; Нью-Йорк, 1998).

Юкін Павло Іванович

(1883 – 1945)

Перший дослідник техніки та технології фресок Софії Київської. Працював у Києві з 1934 р. по 1940 р. Був не лише реставратором, а й дослідником, що вивчав стародавні штукатурки, ґрунти, фарби і т. ін.

У Софії Київській розкрив близько 600 м² фресок – близько 100 фігурних композицій, в т. ч. великих за розмірами, не рахуючи численних орнаментів, детально описав їх стан збереження, особливості техніки та технології. Виконав багато копій софійських фресок.

У 1937 р. П. Юкін спільно з К. Некрасовим підготував рукопис «Живописні прийоми старих фрескових майстрів та техніка фрески по пам’ятках, що знаходяться в СРСР». Цей рукопис втрачено. Невідомо де подівся інший рукопис книги П. Юкіна – «Техніка фрески та її написання». Три статті за підсумками робіт у Софії Київській теж зникли.

Усе життя П. Юкін був глибоко віруючою людиною; він розкрив сотні древніх ікон, реставрував стінопис десятків храмів, мав досвід роботи зі своєї спеціальності з 1912 р., зібрав матеріал для кількох книг, мав схвальні відозви спеціалістів і позитивні рецензії на свої рукописи, подяку і орден від англійського уряду за блискуче проведені відкриття і реставрацію фресок у Вестмінтерському палаці.

Мироненко Олександр Костянтинович

(1932-1977)

Стояв у витоків створення музею «Андріївська церква». Вивчав фондові матеріали, опрацьовував архівні документи по архітектурно-історичних пам’ятках Києва. Публікував наукові та науково-популярні статті, присвячені Видубицькому монастирю, Андріївській та Кирилівській церквам. Автор брошур «Андріївська церква» (1970 р., 1975 р.) та «Андріївська церква: історико-архітектурний нарис» (1978 р.), видання яких сприяло популяризації відомої пам’ятки.

(1935 — 2013)

Історик, археолог, заслужений працівник культури України (2001). З 1958 по 2003 р. працювала у Софійському заповіднику, з 1976 по 2002 р. – заступником директора по наукової роботі. Проводила археологічні і спелеологічні дослідження на території подвір’я Софійського собору, вивчала архітектуру, будівельну історію і оздоблення Софійського собору (Про час виконання розписів галерей Софії Київської // Стародавній Київ. – К.: 1975; Мозаїка та фрески Софії Київський (1980); Асеев Ю.С., Тоцкая И.Ф., Штендер Г.М. Новое о композиционном замысле Софийского собора в Киеве // Древнерусское искусство (1988); Крещальня Софии Киевской // Древнерусское искусство (2002).

Комеч Олексій Ілліч 

(1936–2007)

Історик архітектури, доктор мистецтвознавства, професор, автор більше 100 наукових праць, в тому числі – монографій. Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації. Працював в низці установ, які спеціалізувалися на вивченні, реставрації та охороні пам’яток архітектури, історії та мистецтва колишнього СРСР. З 1993 р. був директором Державного інституту мистецтвознавства в Москві.

Серед досліджень науковця чільне місце займають праці, присвячені візантійській та давньоруській архітектурі. Зокрема, дослідник плідно вивчав архітектуру Софійського собору ХІ ст. у Києві. Результати цих досліджень були опубліковані в наступних працях: Древнерусское зодчество конца X – начала XII в. Византийское наследие и становление самостоятельной традиции М., 1987; Построение вертикальной композиции Софийского собора в Киеве // Советская археология.­ – 1968. –№ 3. – С. 232–238.

Попова Ольга Сигізмундівна

(1938-2020)

Історик мистецтва, доктор мистецтвознавства, професор, лауреат премії імені М.В. Ломоносова і Макар’євської премії. Викладач історичного факультету Московського державного університету імені М.В. Ломоносова. Автор понад 100 наукових публікацій, в тому числі – монографій.

Дослідниця вивчає питання візантійського і давньоруського живопису. Серед її досліджень – аналіз мозаїк і фресок Софійського собору ХІ ст. у Києві. Основні положення цих досліджень викладені у монографії: О.С. Попова, В.Д. Сарабьянов. Мозаики и фрески Софии Киевской. – М., 2017.

Нікітенко  Михайло  Михайлович

(нар.1941 р.)

Історик-археолог, музеєзнавець, фахівець в царині архітектурно-археологічних досліджень. Має  великий досвід роботи в НДІ “Укрпроектреставрація” та в музеях України, в тому числі – в Національному заповіднику «Софія Київська». Досліджує княжу усипальню та підлогу  Софійського собору,  давню топографію  його довкілля, монастирську стіну XVIII ст. Має понад 50 наукових публікацій, в тому числі: Княжеская усыпальница в Софии Киевской//Памятники культуры. Новые открытия.  Ежегодник 1997 г. М., 1998 (у співаторстві з Н.Нікітенко); Топографическая карта древнего подворья Софии Киевской (по материалам разведочного бурения)//Могилянські читання 2006. Зб. наук. праць. К., 2007;  Древний смальтовый пол в Софии Киевской. Новые данные//Могилянські читання 2010. Зб. наук. праць. К., 2011.

Дегтярьов Михайло Георгійович

(р.н. 1943)

Мистецтвознавець, член Спілки художників України,  дійсний член Нью-Йоркської Академії наук. Брав участь у дослідженні  багатьох пам’яток архітектури України, автор чисельних публікацій з питань мистецтвознавства та архітектури. Співавтор (разом із Корнєєвою В.І.) науково-популярного видання «Андріївська церква» (1999 р.). Опубліковані в ньому матеріали  і сьогодні не втрачають свого значення.

Литвинчук Жанна Григорівна

(р.н. 1943)

Заслужений працівник культури України. Займалась вивченням та популяризацією Андріївської церкви, питаннями її реставрації та збереження. Досліджувала іконопис ХVIII ст. та живопис художників ХІХ ст., що зберігається у храмі. Є автором путівника по Андріївській церкві, який витримав кілька перевидань. Напрацьовані матеріали з історії будівництва храму, його оздоблення та реставрації були узагальнені нею та увійшли розділом до двох колективних монографій по Національному заповіднику «Софія Київська» (2004 р., 2009 р).

Нікітенко Надія Миколаївна

(нар. 1944).

Історик-культуролог, д.і.н., професор, заслужений працівник культури України. З 1977 р. працює в Національному заповіднику “Софія Київська”. Комплексно досліджує Софію Київську як визначну мистецьку пам’ятку, феномен духовної культури та унікальне історичне джерело. Відкрила та обґрунтувала факт виникнення Софії Київської в  1011 – 1018 рр., на зламі правлінь хрестителя Русі Володимира Великого і його сина Ярослава Мудрого. Захистила з цієї проблематики кандидатську і докторську дисертації. Автор 26 монографій і книжок та понад 300 статей. Серед її монографій – «Русь и Византия в монументальном комплексе  Софии Киевской: Историческая проблематика» (К., 1999;  2004 – друге видання), «Собор Святої Софії в Києві» (К., 2000), «Свята Софія Київська: історія в мистецтві» (К., 2003), «Святая София Киевская» (К., 2008), «Собор Святой Софии в Киеве: История, архитектура, живопись, некрополь» (М., 2008), “Древнейшие граффити Софии Киевской и время ее создания” (К., 2012; у співавторстві з В. Корнієнком),  “Таємниці гробниці Ярослава Мудрого (за результатами досліджень 2009 – 2011 рр.) (К., 2013; у співавторстві); София Киевская и ее создатели: тайны истории” (Каменец-Подольский, 2014), “Собор святых Софии Киевской” (К., 2014; у співавторстві с В. Корнієнком), “Бароко Софії Київської” (К., 2015), “Мозаїки Софії Київської” (К., 2016).

(нар. 1952)
Мистецтвознавець, к.і.н., доцент, дослідник давньоруського монументального живопису. Захистив кандидатську дисертацію про техніку і технологію фресок Софійського собору в Києві. Займається дослідженням мозаїк та фресок знищеного Михайлівського Золотоверхого собору Києва XIIст.

Марголіна Ірина Євгенівна

(нар. 1955)

Кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України, 35 років працює у Національному заповіднику «Софія Київська».

Історик-медієвіст і культуролог, на базі її досліджень в науковий обіг введено численні відкриття, пов’язані з Кирилівською церквою: нові дані про датування, будівництво, атрибуції стародавнього живопису Кирилівського храму, символічне значення Кирилівських робіт М. Врубеля, опис Кирилівського некрополя, дослідження живопису українських художників в Кирилівському храмі та ін.

І. Марголіна  втор 7-ми монографій та біля 200 статей, присвячених дослідженню київської Кирилівської церкви.

На сьогодні Марголіній належать найбільш повні, науково обґрунтовані видання про Кирилівську церкву.

Сарабьянов Володимир Дмитрович

(1958–2015)

Мистецтвознавець, історик мистецтва, фахівець з реставрації давньоруського та російського станкового і монументального живопису. Автор понад 100 наукових праць, у тому числі монографій, серед яких чільне місце посідають роботи з питань історії та реставрації живопису давньоруської епохи.

У науковому доробку дослідника є низка праць, присвячених вивченню монументального живопису давньоруської епохи Софійського собору ХІ ст. у Києві, узагальнені в монографії: О.С. Попова, В.Д. Сарабьянов. Мозаики и фрески Софии Киевской. – М., 2017.

Василь Іринархович Ульяновський 

(нар. 1958)

Доктор історичних наук, професор  кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Фахівець зі східноєвропейського пізнього Середньовіччя, історії Церкви, історіографії та джерелознавства.

Відомий дослідник київських старожитностей, автор численних монографій, присвячених київським архітектурно-історичним пам’яткам, серед яких  Кирилівська церква. Його авторству належать наукові й науково-популярні статті, пов’язані з новими відкриттями у царині вивчення київського Софійського собору.

Неля Михайлівна Куковальська

(нар. 1959)

Генеральний директор заповідника  з 2000 р. Інженер-будівельник, архітектор, історик, заслужений працівник культури України, дійсний член Української академії архітектури, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, дійсний член IКОМОС. Дослідник пам’яток заповідника. Автор і співавтор монографій, книжок, близько 50 статей, присвячених Софії Київській та іншим пам’яткам заповідника.  

За її керівництва значно активізовано науково-дослідну, науково-реставраційну пам’яткоохоронну  та видавничу діяльність заповідника. Розроблено комплексну систему моніторингу за станом пам’яток та їх територій.

  Рясная Тамара Миколаївна

(нар.1963 р.)

Завідувач сектору науково-методичної роботи.

Працює в Національному заповіднику «Софія Київська» з 1989 р.

Досліджує історію реставрації стінопису Софії Київської.

Автор більше 30 наукових публікацій.

Виявила і атрибутувала «прихований» олійний живопис – забуті стінописні композиції на склепіннях центральної нави, що складають ядро іконографічної програми собору ХVІІІ ст. та Воскресенські композиції ХІХ ст. на склепіннях трансепта.

Дослідила та опублікувала щоденники реставратора Павла Юкіна.

Виявила монументальні роботи іконописця Макара Пєшехонова в Софії Київській.

Олександр Віталійович Джанов

(нар. 1972)

Відомий дослідник кримських старожитностей і, безпосередньо, Судацької фортеці, яка входить до складу Національного заповідника «Софія Київська».

Навчався у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського. У 1989-1998 рр. працював у складі Судацької археологічної експедиції Кримської філії Інституту археології НАН України. У 1989-2014 рр. брав участь та керував археологічним дослідженнями в Судацькій фортеці (м. Судак, АР Крим).

Сфера наукових інтересів: середньовічна археологія, історія генуезької колонізації Середземномор’я. Автор та співавтор більш ніж 30-ти наукових звітів про археологічні дослідження Судацької фортеці та інших пам’яток Криму. У 2010 р. проходив стажування у Генуезькому університеті, де прочитав цикл лекцій про генуезькі пам’ятки Північного Причорномор’я. Автор та співавтор більш ніж 60-ти наукових статей та 2-х монографій: «Генуезці в Криму» (2009 р.), «Археологічні пам’ятки Судацького регіону» (2015 р.).

В’ячеслав Васильович Корнієнко

(нар. 1979)

Доктор історичних наук (2016), старший науковий співробітник (2013). Історик-медієвіст, музеєзнавець, археолог, археограф. Заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника “Софія Київська”.

Головний напрямок наукової діяльності – комплексне дослідження графіті середньовічної та ранньомодерної України. Автор одинадцяти наукових монографій (з них три у співавторстві), в тому числі багатотомного “Корпусу графіті Софії Київської”, двох науково-популярних видань, двох навчальних посібників та понад 180-ти статей, опублікованих у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях.

Преловська Ірина Миколаївна

Доктор церковно-історичних наук, професор Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату, кандидат історичних наук, ст. н. сп., старший науковий співробітник відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України. Спеціалізується в галузі археографії, джерелознавства, біографістики. Досліджує широке поле наукових проблем, зокрема архівні джерела з історії Української Автокефальної Православної Церкви 1920–1930-их рр. та політичних репресій проти церковних діячів, Православної Церкви в Україні кінця ХІХ – поч. ХХ століття, біографії видатних діячів історії та культури України, історію Національного Заповідника “Софія Київська”. Має понад 250 опублікованих праць.

Сінкевич Наталія Олександрівна

Кандидат історичних наук. 2007-2012 – провідний науковий співробітник Національного заповідника “Софія Київська”. З 2014 р. дослідник у рамах наукового проекту “Релігійне знання у ранньомодерній Європі” (Тюбінгенський університет, Німеччина). Автор трьох наукових монографій та понад 80 наукових та науково-популяних статей. Сфера наукових інтересів: історія Софійського собору в кінці 16-17 ст., латиномовні та польськомовні графіті Софії, чудотворні ікони та реліквії митрополичої кафедри. Авторству Сінкевич Н. належить цікава й важлива для дослідження історії Софійського собору монографія – «Реліквії та чудотворні ікони Софії Київської».

Нетудихаткін Ігор Анатолійович

 (нар. 1984 р.)

Кандидат історичних наук (2011), провідний науковий співробітник відділу «Музей «Будинок митрополита» (2013). Сфера наукових інтересів – історія Митрополичого будинку на подвір’ї Святої Софії та Андріївської церкви у Києві. Автор понад 20 наукових  публікацій, зокрема: Престол Апостола Андрія Первозванного: історія створення та оновлення (сер. XVIII – кін. XIX ст.) // Праці центру Пам’яткознавства. Збірник наукових праць. – К., 2011. – Вип. 20.; Спадок Митрополита Київського та Галицького Самуїла (Миславського) для Софії Київської // Софійські читання 2013 р. – К., 2015.;  До «портрету» архієпископа Київського і Галицького Рафаїла Заборовського (побутові аспекти життя архіпастиря у 1730-ті рр.) // Труди Київської Духовної Академії. – К., 2015.

Олена Певна (США)

Доктор мистецтвознавства, професор кафедри мистецтва та мистецтвознавства University of Richmond (Richmond, VA), авторка низки розвідок з історії мистецтва та архітектури давнього Києва і, зокрема, Кирилівської церкви у Києві.